Про користь логіки і швидкості реакції

Приходить до нас клієнт, крім нього і пари співробітників — нікого. Клієнт зайшов, вийшов, пом’явся між дверима (вони металеві зі склом), повернувся, подивився товари, обіцяв подумати і пішов. Півгодини потому біжить назад, гроші, каже, у нього пропали з гаманця. Згадуємо — дійсно, ходив товариш по зальчику і де ходив, гаманець клав, в руках крутив. Ви, каже, такі-сякі гроші сперли, поки я гаманець на той он столик поклав.

— Ні, каже співробітник, це Ви самі у себе сперли, поки між дверима копошилися і купюри з портмоне в кишеню джинсів перекладали. На камері біля входу через скляні квадрати добре видно було.

Клієнт рвонув на вихід, трохи сходинки не перерахував, без заперечень.

Між справою поцікавилися, як це Юрик наш камеру встиг подивитися. А ніяк,- каже,- і не дивився, дивитися там нічого:камера на вихід спрямована, що в тамбурі і залі відбувається на ній не видно. Це він теоретично прикинув і виявився прав.

За першою освітою Юрій — історик, років п’ять вожатим в дитячий табір їздив, готовий до сюрпризів, так сказати.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code