Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.95

МЕДИЧНА ДОПОМОГА

Досі по сторінках різних видань Шдять правдиві історії» про те, що в кожному штрафбаті була медична сестрйчка з жінок-штрафників, яка часом «скрашувала» несолодке життя командира батальйону або (а часом — і) його заступників. Так народжуються численні роматическо-еротичні історії, серед яких «безумовними шедеврами» є ті, в яких розповідається, як медсестру-штрафницу реабілітували, тому що вона чекала дитину від командира штрафного батальйону (або відповідно—його заступника). Сюжет, гідний Голлівуду і навіть вітчизняного «Першого каналу» (от би серіал вийшов — «Фатальна любов у штрафбаті» або просто «Кров і любов штрафників»), але на жаль — абсолютно нереальний. Для уточнення правди достатньо звернутися до спогадів ветеранів. Так, вже неодноразово згадуваний полковник у відставці А. В. Пыльцын писав: «У штрафбаті не було жіночого медперсоналу, а санинструкторы призначалися в кожному відділенні з числа штрафників, яким видавалися додатково кілька перев’язочних пакетів. Ми перев’язали пораненого і відтягли за клуню, а потім далі на збірний пункт поранених. Доставили нас на ПМП (полковий медпункт), а там заповнили на кожного первинний документ про поранення, так звану «Картки передового району», яка підтверджувала, що отримано поранення в бою. Звідти, вже на вантажівці, забитому до межі лежачими та сидячими пораненими, відвезли нас в найближчий медсанбат. Нас велику групу тяжкопоранених, евакуювали в армійський тил, в евакогоспіталь, так як медсанбату потрібно було приймати нових поранених, а потім і змінювати місце дислокації, перебираючись ближче до своєї дивізії, просунулася до того часу вперед…»

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code