Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.94

консервами і щоденним гороховим супом (досі до цього шановному страви у мене збереглося стійке відраза). Але все це, звичайно, дрібниці. Можна було змиритися з тим, що тебе обійшли нагородою, забули про своєчасне присвоєння звання. І справді, чи до того було, коща під Сталінградом, по суті, вирішувалася доля Батьківщини!»
Навряд чи ті радянські вожді, які давали офіцерам ці обіцянки, харчувалися цим самим «спеціальним пайком». Але той. офіцер, який зважився б «публічно висловити. невдоволення» і, як зараз прийнято говорити, «качати права», вимагаючи обіцяного, напевно потрапив би в штрафбат, але вже рядовим. За антирадянську пропаганду або щось подібне…

МАРОДЕРСТВО

Чи Правда, що за мародерство розстрілювали на місці? Жорсткий і правдиву відповідь — тільки тих, кого спіймали на гарячому, та й то не завжди.
Був наказ Верховного головнокомандувача, дозві-шавший воєн Червоної армії перейшли кордон Німеччини) відправляти додому посилки. Але першою від маро-дерства військ і тиловиків постраждала Прибалтика.
З багатьох німецьких міст, наслухавшись нацистської пропаганди про звірства росіян, бігла велика і середня буржуазія, кидаючи те, що не встигла вивезти зі складів і магазинів.
Сколочували ящики, посилки з добром. Швейні ма-шинки, мисливські рушниці… До деяким командирам штрафбатов та штрафних рот приїжджали дружини — на побачення і за «трофеями».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code