Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.92

бляшані гудзики і петлиці до шинелям захисного кольору.
Подейкували, що все більш потрібний вони розпродавали до того, як добиралися до найближчих до окопів місць.
Мене ця пропозиція не спокушало ще й тому, що I в штрафних батальйонах посаду командира взводу і так прирівнювалася до посади командира роти, навіть штат — ва категорія була «капітан». Крім того, грошовий мо — I сячный оклад був, як у гвардійців, на 100 рублів вище, ніж в звичайних частинах, тому жартома ми називали свій штрафбат «майже гвардійським». І якщо у звичайних та навіть гвардійських частинах перебування один день на фронті зараховувався за три, то в штрафбатах — за шість днів!»
Ю. ВІ Рубців у своїй книгЄ:«Щтрафники Великої Вітчизняної. У житті і на екрані» наводить спогади І. Н. Третьякова, майора у відставці, який командував 192-ї окремої штрафною ротою 15-ї армії 1-го Українського фронту: «Які пільги були у мене, як командира штрафної роти: а) оклад 1100 рублів, 5 % вислуги, 20 % польових— всього 1375 руб. Командир ж звичайної стрілецької роти отримував 750 руб.; б) за один рік і три з половиною місяці двічі підвищували у званні; в) де було побільше вогника, там доводилося воювати».

КРУТИЙ РОЗМОВА З ИНТЕНДАНТАМИ

На війні як на війні, і тому в Червоній армії траплялося всяке: злодійство интендантов і потрапили під бомби противника провіант і нове обмундирування. Деколи тиловики затримували відправку того і іншого в розташування штрафних частин навмисне, розраховуючи на «природний убуток» солдат і офіцерів в бойових умовах. А ось якщо командир штрафного підрозділу після бою отримав «на всіх», у тому числі убитих і поранених, надісл-

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code