Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.86

з якою часткою вміння та свідомості своєї відповідальності будуть виконувати бойові завдання. І саме тому я приділяв велику увагу тренувань бійців у володінні зброєю, їх фізичної витривалості…»

ОСЬ ВОНИ ТАКІ, СИБІРЯКИ-КРИМІНАЛЬНИКИ

Ю. В. Рубців («Штрафники Великої Вітчизняної.
У житті і на екрані») наводить спогади Р. С. Слю — дянина, полковника у відставці, колишнього начальника штабу 119-го запасного стрілецького полку Сибірського військового округу: «Для підготовки маршових рот ми отримували поповнення з різних місць ув’язнення Сибіру. Об’єк — В единяли його в окремий батальйон. Не маючи досвіду роботи з колишніми ув’язненими, спочатку робили багато помилок: расквартировывали їх разом з усім полком, обмундировывали, як всіх прибулих на поповнення (у все нове). До того ж і озброювали їх, як полржено за штатом: гвинтівки, автомати, «бронебойки» і інша зброя. В результаті вже на другий день їх неможливо було відрізнити від інших.
Різних неприємностей на перших порах від них було
щехранилище, поки вартовий не застрелив одного з них.
Тому вирішено було побудувати для колишніх ув’язнених окремий табір (землянки). Підібрали і командний I
склад, який раніше служив у військах і установах НКВД, має досвід роботи з ув’язненими. До того ж серед новоприбулих були не тільки явні злочинці, але і колишні партійні і радянські працівники і навіть офіцери. Вони-то й були організаторами порядку. Йшла інтенсивна військова підготовка. Пройшли її зводилися в маршові роти, розміщувалися в ешелонах — і на фронт.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code