Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.84

новими полушубками, видали за повного мішка патронів. Навіть налили горілки. Зброї не дали. Артилерію і авіацію застосовувати не дозволили. Наказ був — брати живою силою. Хотіли зберегти підземні заводи, яких там у німців багато було понабудовано…
Увійшли ми в цей прорив. Ну це, доповім я вам… поливають Тебе вогнем і праворуч, і ліворуч, і зверху, і спереду. А тому — зупиняють свої, загородзагони. Мене часто запитують — боялися їх? А не думали. Просто не думали. Тому що не збиралися відступати. І мене завжди дивувало: штрафники, кримінальники — хоч би хто втік! Не було цього. Не було».
Але ось у ту саму атаку штрафники, що мали на озброєнні тільки гвинтівки, пішли без артилерійської підготовки: «.. .за дві години рота пройшла відстань досить велика, десь метрів сто-двісті», потім вогонь посилився до неможливості. Укріпрайон німці обороняли спільно з власовцами, а тим здаватися не можна було, і вони билися до останнього».
Багато штрафників спокутували в тому бою свої гріхи. Спокутували, але залишилися лежати в чужій землі. З трьохсот шістдесяти осіб вижило тридцять два. І всі поранені…
Але не всім пощастило, як Горіну: «Товариш мій, Колька Рогозін, з яким разом йшли по справі і разом опинилися у штрафбаті, загинув у перші ж секунди бою. Тільки зробив перший крок, куля потрапила йому прямо посередині чола. Він навіть відчути нічого не встиг…»

ШТРАФНИКИ-КРИМІНАЛЬНИКИ І ОФІЦЕРИ

Як ставилися запеклі кримінальники до своїх батьків-коман — дирам, серед яких були і безвусих хлопчаки, не тільки не нюхавшие пороху, але і не «бачили» жінок, над

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code