Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.79

ному людині важко пояснити. Годинники були предметом постійного прагнення і нерідко служили нагородою…»

ЗА ЩО ЩЕ ПОТРАПЛЯЛИ В ШТРАФНУ РОТУ

Одного разу на Ленінградському фронті по льоду завмерлого озера, в мороз і заметіль вирушила наша розвідгрупа за «язиком» і напоролася на німецьку розвідку. У такій ситуації сутичка виявилася б смертельною, а йти на самознищення нікому не хотілося. Тому розвідгрупи стали задкувати, тримаючи супротивника під прицілом. Зникли і розійшлися. Але нашим розвідникам не пощастило — хто-то з них проговорився про це непатриотическом інцидент, і після розслідування і трибуналу провинилися розвідники були відправлені в штрафні частини…
Одного разу штабу фронту був конче потрібен «мова», але от місце для того, щоб його взяти, було вибрано невдало — нейтральна смуга прострілювалася фашистами, а необстріляні розвідники, не вивчили систему вогню і розташування противника, не впевнені в успіху, рушили вперед, кинули кілька гранат у ворожий дзот, постріляли і відійшли, доповісти начальству: «Були виявлені і обстріляні, не змогли пробитися». Підсумок — трибунал і відправка в штрафні частини…
Потрапляли в штрафники і звільнені нашими на-ступающими частинами військовополонених з таборів. Вони ретельно «просіювалися» працівниками особливих відділів на предмет співпраці з німцями», і деякі з них (на яких особісти не знайшли компромату) відправлялися в штрафні частини. «Підозрілих осіб» чекали радянські тюрми і табори. Але не варто забувати, що серед ні в чому не винних полонених були колишні охоронці концтаборів, не тільки конвоювали укладених, але і брали участь в облавах, розстріли і тортури радянських громадян. Без їх допомоги вермахту і СС не в силах були б організувати вбивство мільйонів військовополонених і простих жителів сіл і міст…
У книзі Артема Драбкіна «Я бився на Т-34» наводяться

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code