Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.78

Гримить Канонада все ближче, ніби насувається на нас. Відчуваю, що скоро в бій, а я зовсім незнайомий зі своїм, причому незвичайним підрозділом. Адже Люди йдуть не просто воювати, а спокутувати провину перед Батьківщиною.
Перейшов в голову колони і як можна голосніше оголосив:
—Товариші! Я — ваш взводний. Слухай мою команду!..»
В газеті «Дуель» (2005 р. були опубліковані спогади Е. А Гольбаха, капітана у відставці, заступника командира 163-ї окремої штрафної роти в 51-ї армії в 1944-1945 рр. м «В штрафну роту я попросився сам. При черговій переформуванні я опинився в офіцерському резерві 51-ї армії. В армійському тилу я був вперше. Вразила величезна кількість дозвільних офіцерів усіх рангів, з діловим виглядом сновавших з папками і без. Невже для них всіх є тут робота?
Чим ближче до передової, тим менше народу. Спочатку тилові, господарські та спеціальні підрозділи, медсанбат, артилерія побільше, а потім дрібніші, ближче до передової мінометники, підійдеш до переднього краю — охоплює сиротливое почуття, куди всі поділися? На війні, як і в житті, кожен знає, чого він не повинен робити… Нудно. Ні я нікого не знаю, ні мене ніхто. До кінця тижня почув, що загинув заступник командира армійського штрафної роти. І я пішов в управління кадрів…
Ризикував я трохи. Синові «ворога народу», крім стрілецького батальйону, нічого не світило…
Сусідній штрафною ротою командував єврей Левка Кор — сунський з манерами одесита Мишка Япончика. З’явившись в тиху хвилину до нас в гості на шикарному трофейному фаетоні, запряженому парою красенів коней, він зняв з лівої руки шикарні швейцарські годинники і кинув наліво, зняв з правої і кинув направо. Це був жест! Сучас

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code