Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.75

з’являвся суворий представник Смершу, відправлений по сліду «дезертира». Незважаючи на проявлений «втікачем» патріотизм і мужність, він був порушили наказ командування, а отже, міг бути відправлений рядовим в штрафбат.

ПОСТІЙНИЙ СКЛАД ШТРАФБАТОВ

Командир і комісар штрафного батальйону щодо штрафників користувалися правами командира і комісара дивізії, командири і комісари штрафних рот—владою командира (комісара) полку. Бійці-штрафники могли бути призначені лише на посади молодшого начальницького складу з присвоєнням військового звання «єфрейтор», «молодший сержант» і «сержант». При цьому грошове утримання виплачувалося по займаній посаді, іншим штрафникам покладався оклад рядового червоноармійця.
У книзі А. В. Пыльцына «Штрафний удар, або Як офіцерський штрафбат дійшов до Берліна» наводиться опис того, як він став командиром взводу штрафників: «…одного разу, на початку грудня 1943 року мене викликали в штаб полку на чергову бесіду. Розмовляв зі мною майор був у кожушку і, незважаючи на жарко натоплену кімнату, затягнуть ременями, ніби кожної миті був готовий до будь-яких дій. Обличчя його з помітно пошкодженої зверху раковиною правого вуха було майже до чорноти обвітреним. Переглянувши моє ще lean особиста справа і задавши кілька питань про сім’ю, про училище і про здоров’я, він раптом сказав: «Мені все ясно. Підеш, лейтенант, до нас в штрафбат!» Здається, заїкаючись від несподіванки, я запитав: «3-з-за що?» І у відповідь почув: «Неправильно ставиш питання, лейтенант. Не за що, а навіщо. Будеш командувати штрафниками, допомагати їм спокутувати провину

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code