Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.74

У штрафбат потрапляли і за втрату зброї — наприклад, вибило в бою пістолет з рук, підібрав інший — і вперед. Але от якщо командир або товариші по службі з тієї іншої причини не захотіли підтвердити цього факту, за втрату особистої зброї офіцера чекав трибунал і штрафбат.
Періодично в полках з’являлася комісія безжа-лостного Смершу і починала шерстити всіх. В’їдливі особісти (особливо отримали «тривожний сигнал») розслідували не тільки бойову обстановку, розбираючи доцільність тих чи інших наказів комполку та їх виконання його підлеглими, але й особисті справи. Часом знімали медалі «За відвагу» і орден Червоного Прапора з «фронтових подруг» командира полку, командирів батальйонів і рот. Співмешканки начальства зазвичай були медичками і связистками. Ці «туфтовые героїні» не зробили нічого героїчного і тому як «не проявили доблесті і геройства» були позбавлені нагород (що зовсім не применшувало подвигів справжніх героїнь, вытаскивавших поранених червоноармійців з поля бою під шквальним вогнем проти- ( ніка або восстанавливавших пошкоджену телефонну лінію). Зустрічалися липові героїні і серед снайперш, обвішаних орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, 1 медалями «за відвагу» і при цьому проводили час не на передовій, вистежуючи і відстрілюючи фашистів, а в бліндажах і ліжках вищого начальства, під-писывавшего їм солдатські книжки з відмітками про «знищених влучними пострілами» фрицах. А ось деякі з щедрих командирів-наградителей за подібне самоуправство і дискредитацію радянських нагород були наказами відправлені в штрафбат…
Бували випадки, коли командири-фронтовики, откомандированные в тил на різні «курси підвищення кваліфікації», самовільно тікали назад на фронт і в частинах

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code