Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.73

родец. Розважливі, технічно освічені, все ж такі механізми, сейфи в ощадкасах, розкривали. Їм років по 28-35, фізично міцні. Як вони мені пояснювали, одесит — це російська, грек, українець і єврей… Анекдоти потім розповідали — від сміху падаєш…
3-я рота — басмачі, 200 осіб таджиків, туркменів і ще звідкись із Середньої Азії. Вони всі, як ми казали, «бельмей», по-російськи нібито не розуміли спочатку.
…Стріляти з трофейних німецьких гвинтівок відмовлялися. .. Народ хитрющий… Вибираю декількох рослих і по особам кмітливих басмачів, грамотних, як пишеться в особистих справах… Доводимо їм, що вони, басмачі, кращі стрілки і наїзники-кавалеристи, і «нічого придуряться…». Майже все без толку!.. Всі такі незграбні, малорослі. Може бути, бандити вони хороші, а вояки ніякі, це їх героями кіно показують…»
Часом потрапили під гарячу «високих начальників» бойові офіцери могли попасти в штрафбат за будь-яку дрібницю — наприклад, не за статутом прикріплені відзнаки («шпали» до тілогрійці).
Бували випадки, коли командир дивізії і полку робив обхід своїх позицій і знаходив валяються на бруствері кулемет Дегтярьова, протитанкову рушницю або гвинтівку. Після цього командирові роти і взводу влаштовувався рознос: чому зброя кинуто без нагляду, заіржавіло і не чищено? По заводському номеру можна було легко перевірити, що зброю навіть не числиться на балансі батальйону, а залишилося від іншої частини, безслідно сгинувшей під час невдалого наступу з цих же самих траншей. Але часто зопалу карали, не розбираючись, відправивши лейтенанта —командира взводу на три місяці в штрафбат, де він відважно гинув у першому ж бою, намагаючись спокутувати свій«гріх» перед Батьківщиною…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code