Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.71

ветерана, та сама Анна, чий день народження він святкував у Сталінграді, ховала зошити, заповнені розмашистим почерком, «до кращих часів».
Але потім настала перебудова, гласність, науковим працівникам (особливо на периферії) стали платити символічну зарплату, і родині довелося, за словами Утуки — на, «дружно перейти на солдатський пайок». З одинадцяти рукописних зошитів в лінійку залишилося всього лише кілька розрізнених листків. Скільки ж таких записів кануло в Лету, не дійшовши за нащадків, не розповівши про те, як билися й гинули їхні діди та прадіди…
Чи був у особістів свій «план» був знешкоджений ворожим лазутчикам, панікерам і замаскованим ворогам народу? Подібно до тієї смертельної рознарядкою, яку спускали зверху в територіальні управління НКВС у 1937-1938 рр.., під час Великої чистки? Заарештувати стільки-то троцькістів, японських і польських шпигунів, організаторів замаху на вождя і членів радянського уряду, шкідників і пособників. Як завжди в таких випадках, багато чого залежало від особистого рішення начальства — карати всіх винних або ж тільки злісних порушників дисципліни. Під час битви на Курській дузі сержант-водій Т-34 Олег Куликов примудрився написати фарбою під намальованою на броні червоною зіркою матюк і «пальці, складені в непристойному жесті, не властивому радянському воїну-герою». Так написав у рапорті своєму начальству приїхав в частину з ревізією перевіряючий особіст. Куликов двічі врятувати свою бойову машину (і екіпаж) від залпів німецьких «Тигрів», удостоїтися похвали командира дивізії за винахідливість та Майстерність і… потрапити після закінчення цього найбільшого танкового бою в штрафну роту. За ту саму непристойну напис з жестом, ганебним рада-

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code