Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.70

ЯКЩО КОМІСАР АБО ОСОБИСТ
ОПИНЯВСЯ РАПТОМ НАДТО ПИЛЬНИМ

У січні 1943 р. у визволеному від фашистів Сталінград командир стрілецького взводу Едуард Утукин святкував день народження дружини (яка перебувала в цей час у Москві). Нагороджений двома медалями доблесний лейтенант, прийнявши кілька разів по сто грам», спочатку пустився в танок, а потім, висунувшись з вікна напівзруйнованого будинку, почав кричати рідні орловські коломийки, «додаючи від себе не тільки різні нецензурні вислови, але I і неповажні висловлювання на адресу нашого вождя тов. Сталіна». Саме так написав у своєму рапорті пильний політпрацівник В. Гришин, з яким Утукин часто «був в контрах, називаючи його при зустрічах в штабі полку жирної і писклявій штабний пацюком». А далі все було як у вже згадуваній пісні Володимира Висоцького: «Він виволік на світло і приволік / Подколотый, підшитий матеріал / Ніхто нічого вдіяти не зміг / Ні, зміг один, який не стріляв». Героїчного лейтенанта, тиждень тому перед-ставленного до ордена Червоного Прапора (подання, природно, скасували), відправили під трибунал і, позбавивши
звання і нагород, відрядили в штрафбат. Капітан Утукин (реабілітований через два місяці за підрив ворожого дзоту і знищення, двох танків) дійшов до
Берліна і на колонах Рейхстагу написав те саме чотиривірш, за яке його «посадили» у штрафбат. Тільки замість Сталіна там вже фігурував «безпечний» Гітлер. Мо — I муари колишнього штрафника, капітана Едуарда Утукина, I нагородженого трьома орденами і п’ятьма медалями, ставше-
го згодом науковим працівником, за радянської влади так і не були опубліковані — занадто багато в них виявилося тієї самої гіркою «окопної правди», і дружина

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code