Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.69

двісті чоловік — «наркомівські» на весь батальйон — матеріально відповідальна особа була направлена в штрафбат. У штрафбат командування відправляло і багатьох звільнених з фашистського полону своїх же офіцерів.
Іншими способами» потрапити в штрафбат у офіцерів були: невдалі спроби взяти розвідниками «мови» — а командування вимагає! («Одного разу «мови» я добув, та не доніс…», як співав згодом Володимир Висоцький); пошкодження нового літака при посадці; своєчасно не встановлена зв’язок З передовою; сварки з начальством, п’яні бійки, загульные відлучки з частини або невиправдане застосування особистої зброї. Одного разу майор, бойової кадровий офіцер командир штрафної роти, після завершення кровопролитного, але успішного бою в передчутті ордена влаштував бенкет горою, запросивши на нього не тільки вищестояще начальство, але і друж — банів з Особливого відділу. Але хто-то «стукнув нагору», і ротний був відправлений у штрафний батальйон, але вже рядовим. За що? Справа в тому, що його старшина після бою і важких втрат у роті отримав пайок і горілку на вже «мертві душі». Це було розцінено як розкрадання, злісний обман, що спричинив навмисний пере-витрата продовольства. Майор опинився на лаві підсудних. Вирок — 5 років позбавлення волі — два місяці штрафбату, хоча офіцер і намагався виправдатися, заявляючи, що продовольчий список роти був складений і надісланий їм ще до того бою…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code