Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.65

ла надіслано на «заслужену, але корисну смерть» — у штрафні частини рейху.
У трагічній, предпораженческой атмосфері Німеччини того часу отримала велике поширення приказка (приписувана д-ру Геббельсу): «Радійте війні, бо світ буде страшним».
Наперекір реальності (рейху залишалося жити менше місяця) пропагандистський апарат рейху продовжував готувати народ до тотальної війни. 4 квітня 1945 р. Геббельс записав у своєму щоденнику: «.. .головне завдання преси і радіо — роз’яснити німецького народу, що західний про-тивник виношує ті ж мерзенні плани знищення нації, що і східний… Ми повинні знову і знову вказувати на те, що Черчілль, Рузвельт і Сталін безжально і не рахуючись ні з чим стануть здійснювати свої смертоносні плани, варто тільки німцям проявити слабкість і підкоритися ворогові…»
Навесні 1945 р. сотні ще існуючих видань Третього рейху, слідуючи вказівкам рейхсміністра пропаганди, розпочали публікацію матеріалів про Пунічних війнах, наполегливо проводячи паралель між боротьбою Риму і Карфагена і подіями Другої світової війни.
На останньому етапі існування фашистського режиму у німецької пропаганди з’явився ще один «переконує гасло»: «Перемога або Сибір!» В роботі Рудольфа Зульцмана «Пропаганда як зброя у війні» описується його виникнення: «Коли в рядах німецьких солдатів остаточно склалося переконання, що війна скоро скінчиться, американці з опитування полонених уклали, що багато німецькі війська воюють так запекло тільки тому, що не хочуть бути відправленими в якості полонених в Америку, побоюючись, що з-за океану їм буде важче повернутися на батьківщину. Це змусило американців швидко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code