Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.62

тільну провину можна було потрапити під трибунал), тільки в перші місяці Другої світової війни солдатам й офіцерам вермахту було винесено близько 30 тис. смертних вироків. Але, усвідомлюючи не моментальну воепол — няемость людських ресурсів (тим більше арійських), частина смертних вироків була замінена ув’язненням, причому в параграфі 104 вказувалося, що «позбавлення волі не повинно давати негідників і трусам можливість укло — I ниться від військової служби. Солдати, які залишили частину, повинні одержати можливість проявити себе на фронті. Тому, якщо особливі обставини не передбачають негайного приведення вироку у виконання, то на строк ведення війни принципово не має при — I змінюватися позбавлення волі»!.
3 листопада 1939 р. Верховне командування вермахту прийняло положення про використання штрафних таборів, а через два тижні з’явився наказ наці № 2, Германа Геринга, в якому говорилося: «Досвід світової війни показує, що негідники і труси нерідко спеціально потрапляють під дію штрафних санкцій, щоб врятувати своє життя і опинитися в безпечному місці в тилу. Подібні трюки припиняться, якщо аж до закінчення війни не будуть призначатися покарання у вигляді ув’язнення. Засуджені повинні протягом всієї війни перебувати в штрафних таборах, де зіткнуться з самими важкими умовами існування. Час перебування в штрафному таборі не буде зараховуватися в строк відбування тюремного покарання, яке настане лише після закінчення війни».
У Положенні про використання штрафних таборів говорилося: «Перебування у штрафному таборі, включаючи штрафний табірне відділення в’язниць вермахту, не зараховується в строк відбування тюремного покарання. Отже,

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code