Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.48

НЕДБАЛІСТЬ І ЗЛОДІЙСТВО «ПОЗИК»

У книзі А. В. Пыльцына «Штрафний удар, або Як офіцерський штрафбат дійшов до Берліна» наводиться розповідь, як до штрафбату довела звичайна жадібність. «Коли основний бойовий розрахунок роти був завершений і подальше надходження поповнення його вже не змінювало, до нас прибув у роту літній штрафник з прізвища Путря. Був він страшенно худий, просто виснаженим. Я навіть здивувався, що його за віком не списали на «гражданку», таким старим він мені здався, хоча йому ще й п’ятдесяти не було. У нашій довгій розмові він розповів, що потрапив до нас після того, як кілька років відсидів у в’язниці за те, що, будучи начальником відділення одного з великих військових продовольчих складів під Москвою в чині техніка-інтенданта 2-го рангу (були до 1943 р. такі військові звання), пішов на приховування надлишків господарського мила, а комісія, яка перевіряла склад, виявила неврахований ящик, з якого вже кілька шматків було пущено в оборот» — обміняти на хліб для чималої сім’ї цього Путрі. Ну і отримав він полагавшиеся за це по законам військового часу кілька років тюремного ув’язнення. Докори сумління за те, що майже всю війну провів у тюремних камерах, змусили його проситися на фронт. Як він мені казав, краще загинути на фронті в ім’я Батьківщини, ніж уславитися злочинцем, наживавшимся на солдатському добре. І ось, нарешті замінили йому термін перебування в штрафному батальйоні».

ЖУКОВ І ЗАГРАДЗАГОНИ

Під час битви за Москву Жуков у своїх наказах вимагав від воїнів: «Стояти на смерть! Кров за кров! Без

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code