Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.38

барханных піщаних пагорбів і лягла, знесилена, на добру землю, і вже не встати, не піднятися їй».
Інший яскравий приклад пораженських думок можна спостерігати у творі В. П. Некрасова «В окопах Сталінграда». Стійкий офіцер, командир батальйону Ширяєв, зізнається у розмові з головним героєм лейтенантом Керженцевым: «А скажи, інженер, було в тебе таке під час відступу? Мовляв, кінець вже… Розсипалося… Нічого вже немає. Було? У мене один раз було. Коща переправлялися через Дон. Знаєш, що там коїлося? По головах ходили…»
Деколи подібні роздуми відповідали реальному по-ложению справ, відображаючи, наприклад, слабке і невміле, часто неузгоджене керівництво військами, недоліки бойової техніки. Але при всьому при цьому в конкретній обстановці літа — осені 1942 р. такі настрої видавали слабкий психологічний настрій багатьох військовослужбовців, зневіра у перемогу, занепад духу і внутрішню готовність до подальшого відступу.
Саме в цей момент і був оприлюднений наказ № 227. Вперше після початку війни влада зважилася сказати всю правду про реальний стан на фронтах. Подальше від-вступ Червоної армії загрожувало Радянському Союзу втратою національної незалежності і державного суверенітету.
«Ворог кидає на фронт нові сили і, не рахуючись з великими для нього втратами, лізе вперед, рветься в глиб Радянського Союзу, захоплює нові райони, спустошує і розоряє наші міста і села, гвалтує, грабує і вбиває радянське населення. Бої йдуть в районі Воронежа, на Дону, на півдні біля воріт Північного Кавказу. Німецькі окупанти рвуться до Сталінграда, до Волги і хочуть будь-якою ціною захопити Кубань, Північний Кавказ з їх нафтовими і хлібними багатствами. Ворог вже захопив Ворошиловград, Старо-

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code