Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.36

У книзі «Сім вождів» відомий історик Д. А. Вовко — тварин писав: «Хочемо ми цього чи не хочемо, але в трагічні місяці початку війни нещадна страшна воля Сталіна змогла змусити багатьох людей «впертися», закликати всю свою мужність на допомогу, здолати свою малодушність під страхом смертельної кари».
Саме суворі сталінські накази № 270 (про трусах і паникерах, що здаються в полон) і № 227 («Ні кроку назад!») сприяли нормалізації обстановки в Червоній армії у важкому і,вирішальному сорок другому році.
Маршал Василевський у своїх спогадах оцінює наказ як «один із самих сильних документів воєнних років по глибині патріотичного змісту, ступеня емоційної напруженості».

НЕОБХІДНІСТЬ НАКАЗУ № 227

На жаль, численні факти боягузтва і панікерства серед бійців і командирів часто зустрічалися перед публікацією наказу № 227. Про це свідчать документи «Сталінградської епопеї. Матеріали НКВС СРСР і військової цензури з Центрального архіву ФСБ РФ», що містять перш недоступні широкому колу читачів (через режиму секретності) донесення особливого відділу НКВС Сталінградського фронту: «Німецька армія культурніше і сильніше нашої армії, — говорив своїм колегам по 538-го легкого авіаційного полку Резерву Верховного Головнокомандування червоноармієць Колесніков. — Нам німців не перемогти. Дивіться, яка у німців техніка, а у нас що за літаки, якісь кукурузники…»
«Нас зрадили. П’ять армій кинули німцеві на поживу. Хтось вислужується перед Гітлером. Фронт відкритий, і становище безнадійне, а нас тут з 6 липня маринують

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code