Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.35

Наша Батьківщина переживає важкі дні. Ми повинні зупинити, а потім відкинути і розгромити ворога, чого б це нам не коштувало. Німці не так сильні, як це здається панікерам. Вони напружують останні сили. Витримати їх
удар зараз, в найближчі кілька місяців — це значить забезпечити за нами перемогу.
…Чого ж у нас не вистачає?
Не вистачає порядку і дисципліни в ротах, батальйонах, полках, дивізіях, танкових частинах, в авиаэскадрильях. В цьому тепер наш головний недолік. Ми повинні встановити в нашій армії суворий порядок і залізну дисципліну, якщо ми хочемо врятувати становище і відстояти Батьківщину.
Не можна терпіти далі командирів, комісарів, політпрацівників, частц і з’єднання яких самовільно залишають бойові позиції. Не можна терпіти далі, коли командири, комісари, політпрацівники допускають, щоб кілька панікерів визначали становище на полі бою, щоб вони захоплювали у відступ інших бійців і відкривали фронт ворогові.
Панікери і труси повинні истребляться на місці…»
Так П. Д. Бараболя, бойовий офіцер, командир взводу в штрафбаті, оцінював цей наказ: «Всі ми, від «простого матроса I» до командувача фронтом, жили тоді наказом I № 227 народного комісара оборони В. В. Сталіна. Він тепер Широко і добре відомий, як історичний документ, який своїми жорсткими вимогами спаяв волю і ма-стерство захисників міста на Волзі в єдину непоборну силу. У твердих, незаперечних параграфах наказу полягало короткий, як постріл, і ємне заповідь: «Ні кроку назад!» У військах воно миттєво знайшло живий, конкретний і нещадний сенс: «За Волгою для нас землі немає!»… Приходять на пам’ять слова з «Різних днів війни» Костянтина Симонова, дуже точно визначили саму суть єдиного в своєму роді наказу Сталіна: «По-моєму, головне в тому, що людям, народу (наказ зачитувався всім військам) мужньо сказали прямо в очі всю страшну і гірку правду про тієї прірви, на грань якої ми тогда’докотилися».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code