Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.34

підкреслила трагічність моменту і важливість загальних зусиль для розгрому ворога. Текст наказу вразив своєю щирістю і прямотою:
«…кожний командир, червоноармієць і політпрацівник повинні зрозуміти, що наші засоби не безмежні. Територія Радянського держави — це не пустеля, а люди — робітники, селяни, інтелігенція, наші батьки, матері, дружини, брати,- діти. Територія СРСР, яку захопив і прагне захопити ворог, — це хліб та інші продукти для армії і тилу, метал і паливо для промисловості, фабрики, заводи, що постачають армію озброєнням і боєприпасами, залізні дороги. Після втрати України, Білорусії, Прибалтики, Донбасу та інших областей у нас стало набагато менше території, стало бути, стало набагато менше людей, хліба, металу, заводів, фабрик. Ми втратили більше 70 мільйонів населення, понад 800 мільйонів пудів хліба на рік і більше 10 мільйонів тонн металу в рік. У нас немає вже тепер переважання над німцями ні в людських резервах, ні в запасах хліба: Відступати далі—означає загубити себе і занапастити разом з тим нашу Батьківщину. Кожен новий клаптик залишеній нами території буде всіляко посилювати ворога й усіляко послаблювати нашу оборону, нашу Батьківщину.
…Ні кроку назад! Таким тепер повинен бути наш головний заклик.
Треба наполегливо, до останньої краплі крові захищати кожну позицію, кожен метр радянської території, чіплятися за кожен клаптик радянської землі і відстоювати його до останньої можливості.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code