Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.329

Кожен командир, червоноармієць і політпрацівник повинні зрозуміти, що наші кошти не безмежні. Територія Радянського держави — це не пустеля, а люди — робітники, селяни, інтелігенція, наші батьки, матері, дружини, брати, діти. Територія СРСР, яку захопив і прагне захопити ворог, — це хліб та інші продукти для армії і тилу, метал і паливо для промисловості, фабрики, заводи, що постачають армію озброєнням і боєприпасами, залізні дороги. Після втрати України, Білорусії, Прибалтики, Донбасу та інших областей у нас стало набагато менше території, стало бути, стало набагато менше людей, хліба, металу, заводів, фабрик. Ми втратили більше 70 мільйонів населення, понад 800 мільйонів пудів хліба на рік і більше 10 мільйонів тонн металу в рік. У нас немає вже тепер переважання над німцями ні в людських резервах, ні в запасах хліба. Відступати далі-значить занапастити себе і занапастити разом з тим нашу Батьківщину. Кожен новий клаптик залишеної нами території буде всіляко посилювати ворога і всіляко послаблювати нашу оборону, нашу Батьківщину.
Тому треба докорінно припиняти розмови про те, що ми маємо можливість без кінця відступати, що у нас багато території, країна наша велика і багата, населення багато, хліба завжди буде в надлишку. Такі розмови є брехливими і шкідливими, вони послаблюють нас і підсилюють ворога, бо, якщо не припинимо відступу, залишимося без хліба, без палива, без металу, без сировини, без фабрик і заводів, без залізних доріг.
З цього випливає, що пора кінчити відступ.
Ні кроку назад! Таким тепер має бути наш головний заклик.
Треба наполегливо, до останньої краплі крові захищати кожну позицію, кожен метр радянської території, ціп-

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code