Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.3

знищення неугодних. Але влітку 1942 р., коли вирішувалася доля СРСР, Сталіну було не до розправ. Необхідність зміцнити дисципліну в відступаючої Червоної армії спонукала вождя вдатися до засобу, майже чверть століття тому використаному його найлютішим ворогом — Л. Д. Троцьким. Влітку становище молодої Радянської Росії було дуже важким — з усіх боків насідали вороги, на контрольованій червоними території виникали контрреволюційні змови. Дезер-тирство (причому зовсім не з ідейних міркувань) стало масовим. Вожді розуміли, що час полум’яних закликів і революційного ентузіазму, наставшее у жовтні 1917 р. в умовах безперервної Громадянської війни і панує розрухи, багатьох не надихає на звершення ратних подвигів. А значить, крім «пряника» Світлого Майбутнього з золотими унітазами потрібен конкретний «батіг». Тому з’явився наказ Реввійськради Республіки від 3 червня 1919 р., в якому, по суті, йшлося про революційних військових трибуналах і… штрафних частинах. Голова РВР Республіки, нарком по військових і морських справах Л. Д. Троцький так сформулював майбутнє штрафників: «Червоноармієць повинний бути поставлений в умови вибору між можливою почесною смертю в бою, якщо він йде вперед, і неминучою ганебною смертю розстрілу, якщо кине позицію і побіжить назад…» Троцький, який був наркомом (міністром) в уряді в. І. Леніна, не міг прийняти це рішення, не отримавши «добро» від нашого

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code