Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.247

каламутний. Посилаючись на наказ № 227, він говорить Серебрякову, що раз той був у полоні, то він зрадник. У запаленому розумі сценариста Володарського наказ № 227 витіснив наказ № 270. Втім, і в № 270 такого марення не прописано.
Далі слід багаторазово зазначений знаючими глядачами момент щодо того, хто ж все-таки командував штрафниками.
«Потім майор повідомляє Серебрякову, що того не розстріляють, і пропонує командувати штрафбат. Серебряков відповідає, що низя. Потрібно, щоб командували кадрові, а він — розжалуваний (на кшталт суду військового трибуналу не було ще. Хто ж його розжалувати може?). На це майор йому повідомляє, що простими частинами нікому командувати, а хто захоче командувати штрафним непотребом? (Ну да, кому потрібна вислуга місяць за півроку, проти звичайних фронтових місяць за три, прискорене чинопроизводство…).
Після того як Твердохлєбов-Серебряков погодився, відбувається пошук бажаючих спокутувати кров’ю свою провину, як кримінального, так і політичного спрямування. Про те, що тих, хто сидів по 58-й статті, на фронт не брали, вже говорилося не раз. А у фільмі політичні мало того, що відправляються в штрафбат, так ще й проявляють з волі сценариста беззастережну свідомість.. Кримінальники начебто зовсім не рвуться під кулі, але злодій в законі, перейнявшись ідеєю всенародної біди, раптом виходить з ладу, і іншим уркам доводиться піти за ним.
Нашвидку навчивши колишніх в’язнів, одягнених в новеньку форму, — на деяких гімнастерках є петлі для кріплення погонів, які ще не ввели в той час, — поводження з гвинтівкою, їх везуть на фронт.
«Їхав ешелон приблизно рік, — зауважує Пернавский, — так як нд станції призначення його вже зустрічають бійці в погонах».

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code