Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.245

епос про штрафників. Про те, як вони жили, билися і вмирали за Батьківщину.
Велике горе — війна об’єднала різні верстви радянського суспільства, і навіть в душах відщепенців сталінського режиму виявилася жива любов до Батьківщини. Саме тому СРСР і переміг — на війну піднялися всі: хтось на фронті, хто в тилу, хто — на окупованій німцями території.
«Штрафбат» — це не історія, а лише картинка, відлуння тих давніх подій. Тому в ньому немає особливого пафосу та й багато героїв неоднозначні, як і належить в реальному житті.
Поява в сюжеті батюшки, добровільно приєднався до штрафникам, можна пояснити, скажімо, тим, що сценаристам свого часу запам’ятався епізод з кінохроніки, показаний в документальному серіалі «Велика Вітчизняна»: звільнений радянський місто, радісні партизани, в числі яких — священик у рясі, з хрестом і орденами.
За словами заступника академіка-секретаря відділення історико-філологічних наук РАН Андрія Петрова («Профіль», 8 лютого 2010 р.), «критерії оцінки історичних фільмів в першу чергу повинні бути художніми. Для кіно важливий дух історії, а не буква. Нехай це буде не зовсім достовірне з історичної точки зору кіно, але якщо воно цікаво, якщо змушує глядача щось ще дізнатися про цю епоху, значить, мета досягнута».
Але російський військовий історик, доктор історичних наук Махмут Гареєв, піддав телесеріал критиці:«.. .такі фільми, як «Штрафбат» — — це своєрідне політичне, ідеологічне замовлення. Треба втовкмачити в голови сучасної молоді, що перемогу кували не маршали Жукови і рядові Матросови, а кримінальники, і тим самим

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code