Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.242

— політичних в’язнів (засуджених за 58-ю статтею) в штрафні частини не посилали ніколи як неблагонадійних-так само як і особістів (ті вважалися носіями секретів, тому проштрафилися, але уникли розстрілу відправляли в тил, в табір або у в’язницю);
—в одному з боїв штрафникам з резерву армії надають батарею «сорокап’яток», але дія фільму відбувається в 1943 році, коли навіть в резерві дивізії були 76-мм гармати — «сорокап’ятки» були марні проти нових німецьких танків;
—у німців взагалі не було окремих танкових полків, і тому вони ніяк не могли перебувати в резерві армії;
— відверто надуманим виглядає епізод з переповненим продовольчим складом німецької армії, в спробі захопити який безглуздо гинуть штрафники, адже навіть фельдмаршал Манштейн згадував, що на Східному фронті з постачанням було погано, звідки тут взятися покладів незатребуваних сосисок (і як вони не зіпсувалися без холодильника?);
—один з головних героїв, злодій в законі Глымов, каже, що вбив трьох лягавих і двох інкасаторів», — мало того, що злодієві в законі не личило вбивати самому, так і засуджений за бандитизм ніяк не міг потрапити на фронт.
Так, звичайно, «Штрафбат» — художній фільм, а не документальна хроніка, і тому про історичну правду можна говорити тільки з урахуванням цієї обставини. Документальний частиною є лише повільно пливе по екрану у фіналі «бойовий розклад» всіх штрафних батальйонів і рот Червоної армії, які воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни (див. відповідну програму цієї книги).
Знято з розмахом, акторська гра (особливо Олексій Серебряков в ролі комбата Твердохлібова!) заслуговувати

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code