Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.24

матері на очах На обличчя йому наступав…
Якщо ти не хочеш віддати Ту, з якою удвох ходив,
Ту, що довго поцілувати Ти не смів, — так її любив, — Щоб фашисти живцем Взяли силою, затиснувши в кутку,
І розіп’яли її втрьох, Оголену, на підлозі;
Щоб дісталося трьом цим псам В стонах, у ненависті, в крові, що свято беріг ти сам Всією силою чоловічої любові…
Якщо ти фашистові з рушницею Не бажаєш навіки віддати Будинок, де Жив ти, дружину і матір, Все, їто батьківщиною ми кличемо, — Знай: ніхто її не врятує,
Якщо ти її не врятуєш;
Знай; ніхто його не вб’є,
Якщо ти його не вб’єш.
І поки його не вбив,
Ти мовчи про свою любов,
Край, де ти ріс, і будинок, де жив, Своєю батьківщиною не клич.
Нехай фашиста убив твій брат, Нехай фашиста вбив сусід, — Це брат і сусід твій мстять,
А тобі оправданья немає.
За чужою спиною не сидять,
З чужої гвинтівки не мстять. Раз фашиста убив твій брат, — Це він, а не ти солдатів.
Так фашиста убий, щоб він,
А не ти на землі лежав,
Не в твоєму дому щоб стогін

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code