Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.224

під тиском обставин-інстинктом самозбереження, заганяє нас в дружну зграю. Я став усвідомлювати, що наш» чорний колектив так само здатний затравити одну людину (послати його у вигнання або на смерть)… як, мабуть, і будь-який людський колектив».
До ППЖ мимоволі в піснях штрафників — презирство, до тих жінок, хто зумів скористатися своїм становищем, — презирство навпіл з ненавистю:
Зараз всі ласкаві з тобою,
Успіх маєш ти скрізь,
Але я солдатською душею вас зневажаю, ППЖ.
Або уривок з іншої, аналогічної пісні:
Вона не живе, як солдат, в бліндажі Сиром, де каганець мерехтить.
У селі знайшли їй квартиру вже,
На «Емке» вона роз’їжджає.
Солдат літній, який побував у боях,
Медаль «За відвагу» маючи,
Зобов’язаний у Раї ходити в холуях,
Сказати нічого їй не сміючи…
Але і багато років після закінчення війни історія відчайдушних штрафників, приречених героїв-злочинців або невинних жертв, продовжувала хвилювати поетів.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code