Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.22

ПЕРЕДІСТОРІЯ ЗНАМЕНИТОГО НАКАЗУ № 227.
ІДЕЙНІ ПЕРЕДУМОВИ

На кожному з бою взятому рубежі,
В який-небудь невылазимой щілини, На маленькому привалі, в бліндажі, Коли вже одна втому в тілі… Або, впершись у бруствер головою, Коли навколо один вогонь жорстокий… Ось чому так короткі часом Моїх віршів невигадані рядка.
Ст. Суботін

До пятидесятйлетнему ювілею перемоги в журналі «Родина» (2005 рік № 4) був опублікований дуже цікавий архівний документ — лист до ЦК ВКП (б). Автор листа полковник Тетушкін (на той момент — командир 141-ї стрілецької дивізії, яка займала важливий оборонний кордону районі Воронежа) відправив його в ті самі спекотні липневі дні 1942 р., напередодні опублікування легендарного наказу № 227. Тетушкін, бойовий офіцер, який пройшов школу ще Першої світової війни, який мимоволі став свідком липневого безладного відступу Червоної армії, ризикуючи бути звинуваченим у панікерство і пораженства, написав секретарю ЦК Р. М. Маленкову наступне: «Яку ж картину відходу армій Південно-Західного і Брянського фронтів я спостерігав? Жодної організовано відступаючої частини я не бачив на фронті від Воронежа на південь до р. Коротояк. Це були окремі групки бійців усіх родів зброї, що йшли, як правило, без зброї, часто навіть без взуття, маючи при собі речові мішки і казанок. Попутно вони (не всі, звичайно) відбирали продоволь-ствие у наших тилових армійських установ і автомашини. Хто йде з гвинтівкою, то вона зазвичай іржава (а виробництва 1942 р.). Картина ця мені знайома з про-

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code