Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.218

командира взводу 322-ї окремої штрафної роти 28-ї армії: «Німці боялися штрафників? Ви знаєте, напевно, так. Адже атака підрозділу щтрафників-це психологічна атака людей, завідомо засуджених до смерті. Відступати їм було не можна — тільки вперед. Уявіть собі людей, які біжать на Вас ланцюг за ланцюгом і кричать благим матом».
У записках німецького обер-лейтенанта А, фон Олександра, який служив в одному з 500-х, йдеться про те, як росіяни штрафники йшли в атаку: «Не було ніякої ні артобстрілу, ні бомбардування. Просто цим похмурим березневим ранком з боку позицій Іванов пролунали гучні крики і під вогонь наших кулеметів покотилися Російські шеренги піхотинців, озброєні гвинтівками і гранатами. Це були легендарні штрафники червоних. Якщо ми не встигли б більшу частину їх розстріляти по дорозі до наших траншей, вони перебили б усіх нас в рукопашній. Ці колишні кримінальники і кати не щадять нікого. Комісари їм перед штиковою особисто наливають по склянці горілки і дозволяють мародерствувати у відбитих у нашої армії траншеях і бліндажах. Вони пригнічують цивілізованих воїнів непередбачуваною жорстокістю і абсолютною безстрашністю. Втрачати їм нічого, і тому краще витратити всі патрони, ніж потрапити таким пропащим негідникам на багнет…»
В газеті «Дуель» (2005 р., № 41) наводиться думка іншого радянського ветерана, Е. А. Гольбрайха, капітана у відставці, в 1944-1945 рр. служив заступником командира 163-ї окремої штрафної роти 51-ї армії: «Всі ці вигадки, що у німців жижки трусилися при вигляді атакуючої штрафної роти, не мають під собою ніякої основи. Німцям було глибоко плювати, хто на

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code