Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.199

армії, зіткнувшись з запекло-лютим, буквально лютим опором радянських військ, все частіше стали вести себе неадекватно даної ними присяги Гітлеру і статутів. Тому в раніше сформовані штрафні підрозділи з липня 1941 р. (зазначимо — йшов тільки перший, сприятливий для німецьких військ місяць війни) стали посилати засуджених німецьким військовим командуванням (точніше— військово-польовим судом) військовослужбовців для подальшої реабілітації або… загибель. Керівництвом рейху ці штрафні підрозділи розцінювалися не тільки як один з найефективніших засобів перевиховання, але і «варіант» вирішення тих чи інших бойових завдань. Невипадково в записи начальника генерального штабу сухопутних військ Німеччини генерала Франца Гальдера («Військовий щоденник»), датованих 9 липня 1941 р. йшлося, що «організація «штрафних батальйонів» виявилася гарною ідеєю…».
Під час хрущовської «відлиги» був випущений збірник статей під назвою «Підсумки Другої світової війни» (видавництво «Іноземна література», німецькою — 1955 рік, Гамбург). Ця книга являла собою колективну працю багатьох авторів і була чимось на зразок духовного заповіту старшого покоління німецьких генералів. У книгу включена стаття професора К. Р. Пфеффера «Німці та інші народи в Другій світовій війні», в якій є підрозділи: «Німецькі солдати і їх ставлення до інших народів» і «Нелюдське ставлення до інших народів».
Шановний гер професор писав: «В окупованих областях і районах бойових дій, розташованих за межами Німеччини, німецький солдат зустрічався з чужими народами на їх власній землі. Ці зустрічі були настільки ж різноманітними за своїм характером, як і інструкції, що визначали поведінку солдатів на окупованій території. Неоднаковим було і ставлення до них з боку

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code