Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.185

і НКДБ тривала ще довгі роки за місцем проживання. Людей обмежували у виборі професії, забороняли проживати у великих містах і т. д. А засобами пропаганди влада нав’язувала громадській думці переконання в тому, що з тими, хто повернувся з полону або з німецької неволі, треба бути насторожі».

ПЕРЕМОЖНА АМНІСТІЯ

Служба в штрафних частинах була не тільки альтернативою крайніх заходів припинення злочинів воєнного часу (розстрілу і висновком), але давала провинився (вільно або мимоволі) шанс повернути собі чесне ім’я, повернутися «до людей» звичайною людиною, а не злочинцем. Тому невипадково В. В. Карпов, який сам пройшов через штрафну роту, сказав, що для штрафників вища «нагорода-це повернення імені звичайного, чесного, чистого перед Батьківщиною людини».
І влітку переможного 1945 р. країна не забула про своїх воі — нах-штрафників — після взяття Берліна 7 травня 1945 р. всі штрафники з 8-го окремого штрафного батальйону 1-го Білоруського фронту, яким командував маршал Радянського Союзу Р. К. Жуков, були по його наказу відновлено у військових званнях і права в якості офіцерів.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 7 липня 1945 р. (у Червоній армії указ було оголошено 18 липня) «в ознаменування переможного завершення війни з гіт-леровской Німеччиною» була оголошена амністія: військово-службовці, засуджені із застосуванням відстрочки виконання вироку до закінчення війни, були звільнені від покарання, і з них знімалася судимість.
Але навіть після цього деякі з штрафників, совер-шивших подвиги і довели відданість, але з тих чи

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code