Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.176

доповідало командування 3-ї гвардійської танкової армії, 16-а повітряна армія, що входила до складу 1-го Білоруського фронту, випадково нанесла потужний удар по 6-му гвардійському танковому корпусу, заподіявши йому шкоди. Траплялося, що танкістів генерала П. С. Рибалко бомбила авіація свого фронту. Справа доходила до того, що П. С. Рибалко попросив В. С. Конєва зовсім прибрати авіацію. Коли ж війська кинулися до Рейхстагу, навіть артилерія іноді обстрілювала своїх сусідів». В результаті цих сумних інцидентів кілька льотчиків-офіцерів, які бомбили помилково позиції своїх військ і потрапили під «гарячу руку» командування, були готові вирушити під трибунал і спокутувати провину в штрафбатах. Але тут скінчилася війна, штрафникам оголосили амністію і про подію забули. У підсумку: винні стрілочники, але вже не відправлені в штрафбат. Тим більше, що про такий плутанині в Червоній армії, коли літаки бомбили свої ж війська, в пресі не повідомляли і союзників, природно, не інформували…»

В ШТРАФБАТ — НЕНАВИСТЬ ДО НІМЦІВ

Червона армія вступила на землю Німеччині. Особисті рахунки до фашистів, дія радянської пропаганди породили серед солдатів небувалу хвилю ненависті до всього німецького, не тільки до ворогів, ворожої армії і ополченню. Хтось (в тому числі і штрафники) почав мстити, вбивати, грабувати, ґвалтувати…
Отцям-командирам довелося почати не лише каральну, але і роз’яснювальну роботу серед бійців. Так це описував у своїх спогадах полковник у відставці А. В. Пыльцын, незабаром розписався на стінах поваленого Рейхстагу: «Ведемо боротьбу на знищення фашизму

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code