Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.165

років і місяців війни воїнам втовкмачували фрази типу «не можна перемогти ворога, не навчившись ненавидіти його всіма силами душі». Агітаційні заклики лунали з плакатів і сторінок газет, які в обов’язковому порядку доставляли у військові підрозділи. Кіно, яке привозили в частині, також часто мало пропагандистський характер (навіть легендарний «Олександр Невський» — «Хто до нас з мечем прийде, той від меча і загине!»).
Ілля Еренбург та інші відомі письменники закликали: «Убий німця!» Ось і вчилися ненавидіти, прагнули знищувати, а не брати в полон, де фріц, який гвалтував і який вбивав радянських жінок і дітей, буде їсти наш хліб, а потім неушкоджений і вгодований повернеться в свій Фа — терланд, і ніхто не спитає з нього за злочини, вчинені на нашій землі… Особливо це стосувалося захоплених в полон есесівців, яких підозрювали у скоєнні найтяжчих злочинів і изуверств…
Часто траплялися й такі випадки, неодноразово описані у фронтових мемуарах: німці під час бою кидали зброю, а коли наші бійці, які в гарячці бою не імеді часу їх обшукати і зв’язати, рухалися вперед, то нібито здалися німці стріляли в спини і проривалися до своїх… Існував ризик напоротися на фанатичного націонал-соціаліста, здатного прикинутися, що здається, а потім підірвати себе і ворогів захованої гранатою. Звернемося до спогадів ветеранів.
Вже неодноразово згадуваний полковник у відставці А. В. Пыльцын писав: «…стихійно, майже одночасно і без моєї команди штрафники піднялися з окопів і кинулися вперед. Німці тікали. Багато з них кидали зброю, але ніхто не підняв рук, щоб здатися. Напевно, зрозуміли, що цим відчайдушним російською здаватися нерозумно. І, загалом, звичайно, мали рацію. І раптом, як

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code