Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.164

Рукопашна, гаряча, стрімка, вихлюпнулася з траншеї: бійці добивали втікали фриців, ближніх — багнетами, дальніх — пострілами. Так в результаті цієї атаки (натхненником якої, як всі ми вважали, був наш улюбленець Ванюша Янін) була повністю захоплена перша траншея німців і рота, не спиняючись, перейшла до переслідування відступаючих гітлерівців, яких продовжували «прасувати» наші штурмовики та винищувачі.
Зосередився у другій траншеї резерв німців зустрів вогонь як своїх відступаючих солдатів, так і на-ступающих наших. Порушені боєм і тільки що за-вершившейся успішної рукопашній при незначних своїх втратах бійці вибили німців і з другої траншеї. За сигналом ротного зупинилися, щоб перевести дух і дозарядить зброю. Німці ж, скориставшись перепочинком, організували контратаку з танками i самохідними гарматами (це ті ж танки, тільки без обертових веж).
Як мені потім розповідали офіцери-очевидці, відображення цієї контратаки було важким. Нерідко були моменти, коли наші бійці й ворожі солдати перемішувалися, йшла, що називається, «рубка» врукопашну, і тільки через якийсь час ставало зрозуміло, що захоплені ротою позиції залишалися нашими…»

БЕЗЖАЛЬНІ ШТРАФНИКИ ПОЛОНЕНИХ НЕ БЕРУТЬ

Саме цей слух, поширюваний німецькою пропагандою, довгий час вважався абсолютною правдою у деяких вітчизняних псевдоісториків. Як же насправді штрафники поводилися з полоненими?
Серед них, звичайно, були ті, чиї сім’ї знищили гіт-леровцы. Бійці були готові мстити ворогові. Протягом довгих

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code