Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.156

Радянського Союзу генерала армії П. Н. Лащенко, що був під час опублікування наказу № 227 заступником начальника штабу 60-ї армії генерала В. Д. Черняховського: «У будь-якій армії солдата, кинув зброю, завжди чекало суворе покарання. Штрафні роти і батальйони, якщо не ускладнювати, — ті ж роти і батальйони, тільки поставлені на найбільш важкі ділянки фронту. Однак фронтовики знають, як все умовно на війні: без жорстокого бою німці не віддавали жодного села, жодного міста, ні однієї висоти… Перебування в штрафниках навіть не тягло за собою судимості. Так чим же були штрафні підрозділи? Шансом для того, хто може посковзнутись, смалодушничавшего, яка вчинила промах, можливо-стю спокутувати свою провину, зняти з себе чорну пляму, часто ціною власної крові… Поранення, отримане навіть у перший день перебування в штрафному підрозділі, автоматично повертало бійця в частину на ту ж посаду, в тому ж військовому званні».

НА СМЕРТЬ ЗАРАДИ БАТЬКІВЩИНИ.
ЧОМУ САМЕ ШТРАФНИКІВ
ВІДПРАВЛЯЛИ ПРО РОЗВІДКУ БОЄМ

Крім основної причини — зберегти життя військовослужбовцям з лінійних підрозділів, була й інша — штрафні підрозділи, а також підрозділи з колишніх в’язнів, командування по можливості уникало використовувати в обороні, оскільки вважалося, що тоді у неблагонадійних бійців з’явиться можливість здатися в полон ворогові. А ось під час наступу, розвідки боєм у штрафників немає практично жодного шансу здатися німцям в полон і при цьому залишитися в гарячці бою в живих.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code