Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.155

що поруч німці, почалася перестрілка. У нас трактори, які гармати тягали, повільно їхали. Виїхали з одного населеного пункту, мене посадили на машину до помічника старшини, іде кухня була причеплена. Допоможеш, мовляв, вечерю готувати. А мужики на гарматах сидять. Їдемо. Раптом йде колона машин, машини німецькі. Об’їжджають нас, і ось бортом один нас зачепив, і наша полуторка з кухнею-фургоном — в кювет. Не перекинулися зовсім, там були липки молоді, ми їх прим’яли, але встояли. Тут наш дивізіон на тракторах з гарматами під’їхав. Їх ті теж об’їхали, обго-зрозуміли. Мужики з гармат зіскочили, виштовхали нашу полуторку. Чуємо, попереду стрілянина піднялася. Це були німці. Вони думали село проскочити, а там було багато наших військ. Расчухали, що німці, зав’язався бій. Під’їжджаємо — там вже вбиті, полонені німці і ціла колона машин захоплена.
Одного разу в Польщі ми поїхали вперед теж з кухнею. Село, річка, церква, гірка, накатана дітлахами. Готуємо ми обід. І раптом здійнялася стрілянина. Виявилося, захопили власівців. Всі вони були самі шкідливі, як розповідали в Польщі, — калмики. Їх жорстокості навіть німці дивувалися. Їх вже полонених вели, зупинилися в селі, конвоїрів мало, І стали розбігатися. А тут підходив піхотний полк. Солдати побачили цих, відразу кинулися і давай їх впритул розстрілювати, колоти багнетами. Ті — в купу, один під одного ховатися. Крові було! Дивлюся — по тій гірці, де звично, кров струмком тече. Усіх перебили».

РОЛЬ ШТРАФНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

В одному з номерів «Військово-історичного журналу» (№11 за 1988 р. були опубліковані спогади Героя

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code