Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.129

відпочити, є по твою душу чіплятися з приводу чистих подворотничков, бойового листка, партійного і комсомольського зборів. Але в штрафну роту не прийде ніхто. Ми — не їх. У них своїх клопотів вистачає, і ніхто, тим більше на фронті, не стане робити більше покладеного. А партійної чи комсомольської організації у нас просто немає. Штатні офіцери стоять на партучете в запасному полку і там зрідка платять внески. Командир штрафної роти по своїх прав прирівнюється до командира полку і підпорядковується в оперативному відношенні того командиру дивізії, якому надано для конкретної операції. Це входить в поняття — окрема. А армії не до нас. У них важливіші справи».
Але ближче до кінця війни на тлі переможної ейфорії і про штрафників стали «згадувати» з вдячністю. Так, ветеран А. В. Пыльцын згадував: «Наша 38-я гвардійська разом зі штрафбат до середини дня 27 липня надійно замкнула і утримувала кільце оточення, з’єднавшись з військами, обошедшими Брест з півночі. До світанку 28 липня частина сил німців у Бресті і околицях була полонена, але спроби залишилися вирватися все ще не припинялися.
Москва салютувала доблесним військам 1-го Білоруського фронту звільнили обласний центр, місто Брест, двадцятьма артилерійськими залпами з 224 гармат! Радісно було усвідомлювати, що і наша кров була пролита не даремно. Як потім ми дізналися, всім учасникам цих боїв наказом Сталіна, Верховного головнокомандувача, була оголошена подяка. І вперше нам, воякам штрафного батальйону, були вручені спеціальні документи про це.
Неважко здогадатися, яке значення мали ці типографські бланки з портретом Верховного для підняття

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code