Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.125

відповідні документи. Після всього цього поновлених у всіх правах офіцерів направляли, як правило, у їх частині, а колишніх «оточенців» — в полк резерву офіцерського складу, з якого, до речі, нещодавно прибув і я з багатьма тепер уже своїми бойовими товаришами.
Частина штрафників-«оточенців» мали ще старі військові звання, наприклад «військінженер» або «технік — інтендант» різного рангу. Тоді їм присвоювалися нові офіцерські звання, правда, в основному на щабель або дві нижче. Таке ж правило застосовувалося часто і у військах при переатестації на нові звання».
У спогадах вже згадуваного Н. Р. Гудошни — кова розповідається, що офіцерам штрафних підрозділів доводилося готувати документи до реабілітації змінного складу:
«Після одного з боїв мене викликав ротний і велів скласти на всіх штрафників так звану арматурну відомість, в якій проти кожного прізвища проставляється вся амуніція солдата.
—Будемо реабілітувати штрафників і передамо на поповнення сусіднього полку, — пояснив мені ротний. — Воювали хлопці добре. Деякі затрималися у нас довше, ніж належить. Вважай — провину спокутували всі. Поясни їм це.
—А ми куди? — поцікавився я.
—Ми — на формування. В запасному полку нас вже чекає нова рота.
Всіх в одне місце не збереш, не побудуєш, і я де декільком відразу, де по одному оголосив про реабілітацію. На подив своєму, ні зітхання полегшення, ні радісного вигуку, жодних інших емоцій не побачив і не почув. Деякі з мого взводу навіть жалкували, що нам доведеться розлучитися…

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code