Правда про штрафбати і загордзагони у Другій світовій стор.119

ня їх проступків або злочинів у трибуналах, а просто за наказами командування з’єднань від корпусу і вище. Це рішення про розширення влади командирів великих військових формувань, може бути, і можна вважати виправданим, але тільки в окремих випадках.
І в нашому батальйоні в той період значна частина поповнення з «оточенців» була «делегована» саме такими комісіями, а з кадрових офіцерів — одноосібними рішеннями командувачів різних рангів. Напевно, це було продиктовано все-таки необхідністю термінового укомплектування нашого штрафного батальйону після
Важких Втрат. . .»
Зі спогадів іншого ветерана т-; Н.Х Гудошнико — ва, капітана у відставці, командира взводу у 121-й ОШР 40-ї армії Воронезького і 1-го Українського фронтів, пройшов бойовий шлях від Курської дуги до Карпат (Ю. В. Рубців. «Штрафники Великої Вітчизняної. У житті і на екрані»). Поповнення штрафних рот відбувалося наступним чином:
«Треба сказати, що формування штрафних рот в нашій 40-ї армії після подій на Курській дузі йшло досить швидко. Основне поповнення давали дезертири. Звідки вони бралися?
Навесні 1942 р. в результаті успішного, але невиваженого наступу наших військ аж до Харкова з визволених областей і районів польовими військкоматами при запасних полках було покликане велика кількість залишився там чоловічого населення. Наприклад, з одного тільки Грайворонського району мобілізували близько 12 тисяч резервістів. Однак наші війська не втримали зайнятих позицій і стали відступати, ведучи за собою новобранців. Під час метушні багато розбіглися по своїх хатах, які опинилися на території ворога.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code