Дещо про кролівництво

Тримав я якось кролика у себе на балконі. Ну як тримав, діти мене змусили купити їм живу іграшку (яка, як клявся продавець є карликової і яка ніколи не виросте, але яка в наслідок вимахала як кінь), ну і як годиться, награвшись, вони на нього благополучно забили і сумнівна честь дбає про нього дісталася мені. Я його і годував і прибирав за ним і вигулював, коротше виконував всі його примхи і знаєте, що вчудило це невдячне створіння?

Ні, давайте по порядку. Суботнім вечором, накидавши в клітку достатньо поживи, я завалився спати, з наміром виспатися за всю минулу і весь попередній тиждень, але годинок так в сім, цей автомат з переробки рослинної їжі все зжер і став нестримно гамселити в двері своєї клітки, перебудив весь квартал. Ну ладно не квартал, а тільки мене, але хіба мені від цього легше? Схопившись з ліжка з явним наміром позбавити життя свого мучителя, я в одних трусах поплентався на балкон, але по дорозі, трохи охолонувши, вирішив дати йому ще один шанс. Присівши на поріжок і відкривши дверцята я випустив пухнастого монстра на свободу і став прибиратися в його клітці. І знаєте, що вчудило це невдячне створіння? Воно тяпнуло мене за праве, зрадницьки вивісилося з трусів, яйце…мій несамовитий крик розрізав дзвінку тишу недільного ранку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code